Маленьке кошеня Тіммі притаїлося за кутком зеленого паркану. Воно тремтіло від холоду і геть змокло. На вулиці вже другу годину йшов проливний дощ. Промокли навіть лавки, що стояли під накритою альтанкою. Повз паркан з парасолькою в руці пробігла людина і не звернула уваги на кошеня. Тіммі навіть жалібно м’яукнув, але його, звісно, не почули через гучний шум дощу.

Але раптом його накрила величезна тінь, щось болюче вчепилося за шкіру позаду шиї, та лапки відірвалися від землі. Він злетів угору так швидко, що навіть не помітив, коли опинився у величезному гнізді. З усіх сторін стояв писк пташенят завбільшки з кошеня. Великий птах підштовхував Тіммі до дзьобів, але вони ніяк не реагували на це. Тоді величезний птах голосно гаркнув, і всі затихли. Затих навіть дощ… Серце кошеня виплигувало з грудей і начебто готове було розірватися від страху.

Але відбулося неймовірне! Пташенята розпрямили свої крила та сховали його від великого птаха. Від сильних емоцій та втоми трохи згодом Тіммі заснув. Йому снилися дивовижні сни про те, як він літав!

Прокинувся він зранку від сонячних променів, які лоскотали його крізь листя дерев. Разом з ним прокинулися і пташенята грифа (так звався той величезний птах). Почали бавитися з Тіммі. Так вони і здружилися. Величезний гриф прийняв Тіммі за свого пташеня та приносив йому їжу і воду так само, як і своїм дітлахам.

Але, як відомо, до всіх птахів приходить період навчатися літати. І одного дня його крилаті друзі вилетіли з гніздечка та невпевненими рухами почали долати простір. Тих, хто боявся спочатку, мати підштовхувала, допомагаючи подолати невпевненість. Те саме відбулося і з Тіммі. Його підштовхнули, і він, замість того щоб підлетіти вгору, полетів вниз, чіпляючись гострими кігтиками за гілля. Та на нижній гілці йому вдалося зачепитися.

Там чекав його пухнастий звір. Згодом…