В одному з амазонських лісів Бразилії, де повітря завжди дуже тепле і ніколи не буває зими зі снігом, де живуть чарівні кольорові птахи, різноманітні чудернацькі тварини та комахи, які бувають досить величезні та небезпечні; жила родина шимпанзе, у яких нещодавно народилося дитинча. Цю радість сповістили по окрузі маленькі макаки, які стрибали з одного дерева на інше.
Пройшло досить небагато часу, маленьке шимпанзе зростало, приносячи радість батькам. Але одного разу, в чудовий сонячний день, коли нічого не сповіщало про лихо, пролунали гучні вистріли. Птахи з переляку розлетілись з дерев, а тварини почали розбігатися в різні боки. У цьому всецільному безладі, під гогіт та вереск, маленького шимпанзе ухопила чиясь рука та малеча опинилася в клітці, яку згодом віднесли на велике судно.
Скільки пливли у ньому – було невідомо. Малеча плакала за мамою та татком, але вдіяти нічого не могла. Ніхто на неї не звертав увагу. Потім подорож була, мабуть, літаком і завершилась машиною, яка привезла її до зоопарку. Про літак, машину, шимпанзе дізналось трохи згодом, адже так далеко вона від домівки не відлучалась. І що таке зоопарк вона дізналась нещодавно.
Новий дім-клітка їй не дуже сподобався. Багато видів тварин вона знала, адже в Амазонії їх було багато. Але клітка була невеликою. В ній не було зелені, різноманітних фруктів, а головне, в ній не було батьків. То чому було радіти? Маленькій шимпанзе дали ім’я – Лілу.
Пройшов деякий час, вона стала самостійною і вже перестала боятися людей. Деякі їй не подобались, але багато людей навпаки, були дуже симпатичні. Ось сьогодні не сподобався один товстий дядько, який їв морозиво і дивився посміхаючись на Лілу, а потім викинув обгортку прямо їй під клітку. Огидно! А, наприклад, дівчинка дуже сподобалась. Вона лагідно посміхнулася Лілу, пригостила бананом. Хотіла погладити, але до клітки її не пустили.
Трохи згодом ця дівчинка знову прийшла з татком. Принесла Лілу смачних гостинців і вони познайомились. Дівчинку звали Яся. Вони спілкувалися мовою жестів, також жартували, показуючи один одному чудернацькі гримаси. Але в кінці зустрічі шимпанзе засумувала за своїми батьками, показала дівчинці на її татка та розплакалась. Ясі жалко стало Лілу і вона пообіцяла обов’язково їй допомогти.
Минуло півроку і Лілу вже зневірилась та не чекала дівчинку. Але одного дня Яся прийшла у гості разом з татком. Річ у тому, що татко дівчинки був науковим дослідником і повинен був летіти по роботі до батьківщини шимпанзе. Він дав гроші володарю зоопарку за Лілу та забрав її.
Цілу неділю Лілу жила в домі у нових друзів. Вони навчали її ходити на двох лапках, тримати ложечку в руках, носити сумочку та ще деякі речі. І це було потрібно не аби для чого. Річ у тому, що на літак, яким летів тато Ясі, не пускали тварин. І все це вони робили для того, щоб шимпанзе могла робити прості речі, які вміє робити людина. Щоб подумали, ніби це дитина.
І ось наступив день відльоту. Шимпанзе одягнули в платтячко, зверху натягнули капелюх, рожеві окуляри, а в лапку дали маленьку сумочку. Лілу дуже старалася вести себе як людина. І коли вони заходили на борт літака, то усі подумали, що це йдуть папа з донькою.
Усе б нічого, але всередині польоту Лілу не стрималася та схопила у сусіда банан та з’їла його. Потім підхопилася та почала стрибати верхніми полицями по усьому літаку. Ледве піймали її та пілот хотів садити літак прямо зараз. Але шимпанзе почала показувати чудернацькі гримаси, перекривлюючи усіх та веселити публіку, що пасажири умовили цього не робити. Вони долетіли до міста призначення та шимпанзе, зробивши уклін Ясиному таткові, який встиг зняти з неї капелюх та окуляри, удрала на волю.
І що ви думаєте, малята? Лілу повернулася на батьківщину. А там, на роздоллі, серед собі подібних, вона знайшла свою сім’ю. І ще довго розгулювала по лісу у своєму чудовому платтячку.
Залишити відповідь