На дворі був край літа, один з тих серпневих днів, коли сонечко сіяло яскраво, балуючи своїми променями, лоскотало, але вже не гріло так, як це було в липні. Навколо стояв бездумний пташиний щебет,квакання жаб. На купинястому болоті, оточеному лісом, в заростях осоки йшла підготовка до перельоту у вирій журавлів. Їх повинно було відлетіти декілька родин. І вони домовлялися про відліт зрання з декількама сімействами.
Дорослі журавлі збирали своїх дітлахів та по декілька разів повторювали з ними правила безпеки польоту. Кльопа, так звали одного з них, був дуже непосидючим птахом і весь день норовив хоч трохи політати. І під вечір такі умовив батьків. Він пообіцяв, що відлетить на сусіднє болото, поласує востаннє жабками та прилетить назад.
Та відбулася несподіванка… Кльопа не помітив пастку, яка була розставлена серед очеретів мисливцями і потрапив в неї. Ніч була довгою, звісно, Кльопа не міг заснути. А вранці він спостерігав за відльотом в небі зграї журавлів.
Ви спитаєте мене, любі друзі: «Чому батьки Кльопи його не забрали з собою?» Річ в тому, що птахів було багато і коли пролунав рано вранці призивний клич, всі швидк
І ось удень, коли наш крилатий друг втратив надію на спасіння, до нього підійшла людина. Чоловік витягнув бідолаху з пастки та відніс до себе додому.
За осінь та зиму Кльопа одужав та почував себе добре. Завів собі нових друзів: курей, індичок, гусей. Навіть потоваришував з котом Барсиком, з яким з початку не ладив. Той ганявся за журавлем по всій прибудинковій території, а Кльопа тікав, кульгаючи. Пізніше Барсик зізнався, що ганяв його спеціально, так кажучи, для швидкого одужання 😉
Прийшла весна, повітря потеплішало, запахло травами та квітами. І в один чудовий день Кльопа почув клич журавлів, подивився угору і побачив їх, своїх рідних. Вони летіли у небі, граціозно махаючи крилами. А ось маленька зграя відокремилась від великої та стала наближатися до рідного болота. Радість Кльопи була безмежною! Він піднявся угору і сильними рухами долаючи простір полетів на зустріч родині.
Вся сім’я раділа тому, що знайшовся їх Кльопа! Брати та сестри навіть станцювали, плигаючи на лапах та махаючи крилами незважаючи на втому від перельоту. А ввечері чекав на всіх несподіваний сюрприз. Прийшов до них у гості кіт Барсик та приніс у подарунок мишку. Але мишка була одна, а наших друзів багато, тому вирішили її відпустити.
Згодом, в кінці літа, коли сонечко сіяло яскраво, але не було того тепла, яке воно дарувало у липні, на болоті, в заростях осоки наші друзі готовились до перельоту у вирій. І Кльопа, пам’ятаючи свою пригоду з того року, ще за день з обережністю відвідав сусіднє болото та й завітав попрощатися з другом
Leave a Reply